11. Французька класична драма 17 ст. Характерні ознаки. Корнель та його драма.

Класицизм — (від лат. - зразковий) це художня система, яка склалася не лише в лі­тературі, а й у живопису, скульптурі, архітектурі, садово-парково­му мистецтві, музиці. Сама назва «класицизм» означала, що митці цього напряму на­слідували античну класику (тобто зразки). Класицизм виник як мистецтво розуму і моралі. Естетичні принципи К.: • суворий поділ жанрів на ВИСОКІ (ода, поема, трагедія) і НИЗЬКІ (сатира, байка, комедія); • дотримання 3 єдностей у драматургії (місця, часу, дії); • чистота мови, ясність думки, неприпустимість змішання високого та низького; Жанри К.: лірика (поеми, байки, ода, сатира) та драма (трагедія, комедія). Для фр.драматургії 17 ст. було характерним дотримання трьох єдностей (місця, часу, дії). Герой – це найчастіше громадянин, патріот, нерозривно пов'язаний із суспільством і зобов’язаний підпорядкуватися йому. Найяскравішими представниками французької класичної драми були П.Корнель та Ж.Расін.  Корнель— (1606-84), французский драматург, представитель классицизма. Сборник стихов «Поэтическая смесь» (1632). Трагический конфликт страсти и долга в основе трагикомедии «Сид» (постановка и издание 1637), первого образца классицистического театра. Тема государства как высшего начала жизни (воплощение разума и общенациональных интересов), торжество героической воли в трагедиях «Гораций», «Цинна».  В конце декабря 1636 или в начале января 1637 появился «Сид» — первая великая трагедия Корнеля и первая французская пьеса, ставшая событием общенационального значения. Энтузиазм публики не знал границ: в качестве отклика на постановку возникло выражение «прекрасно, как «Сид». Корнель в значительной степени использовал сюжет трагикомедии испанского драматурга Гильена де Кастро «Подвиги Сида» (1618), однако кардинально изменил проблематику, поставив в центр трагический конфликт между страстью и долгом.  Академия вынесла весьма двусмысленное суждение: признав совершенство и блеск стихотворной формы «Сида», она осудила замысел пьесы в силу того, что «чудовищную правду» нельзя представлять на сцене. Корнель всегда болезненно воспринимал нападки критики: он замолчал на несколько лет и вернулся в Нормандию, где в 1641 женился на дочери руанского магистрата — этот брак принес ему семерых детей. Следующие его трагедии – «Гораций», «Цинна, или Милосердие Августа», «Мученик Полиевкт» – составили вместе с «Сидом» так называемую «классическую тетралогию», в которой главными темами являются конфликт разума и чувства, столкновение личных интересов с государственным или нравственным долгом. В 1643 драматург вновь обратился к комедийному жанру, создав одну из лучших комедий интриги «Лжец». В 1647 он перебрался вместе с семьей в Париж и в том же году был избран во Французскую Академию. Корнеля по праву называют «отцом французской трагедии». Он создал тип классицистской драмы, а также множество вариантов – отклонений от этого типа.  Твори 1636-1643 рр. де присутнє створення великих характерів, зображення їх піднесених спонукань—головне досягнення Корнеля періоду „ Першої манери" «Друга манера» Корнеля. 1643-знаменний для Франції рік. 1642—смерть Ришельє, смуга смут, бунтів, наближення Фронди.  Корнель , який присвятив свою творчість захисту ідеї сильної держави, заснованої На мудрих законах та підпорядкуванні прагнень кожного громадянина громадському обов'язку , відчув, що цей ідеал держави стає нездійсненним у сучасній йому Франції. Якщо трагедії першої манери закінчувались оптимістично, то після 1643р., у творах „ другої манери" погляд на дійсність стає більш похмурим. Звичайною темою нових трагедій є боротьба за престол. Герої втрачають благородство, вони викликають не захоплення, а жах. Відчувається вплив естетики бароко. Сюжет втрачає ясність, стає заплутаним, відчувається .вплі преціозної літератури. «Третя манера» (1659-1674)—немає художніх відкриттів.    „Сід" (1636) Перший великий твір класицизму. Джерела. Сід -це прізвисько знаменитого іспанського полководця 11 ст. Родріго Діаса („ Пісня про мого Сіда").  Система конфліктів. Корнель розкриває боротьбу між обов"язком і почуттям через систему більш конкретних конфліктів. Перший із них - конфлікт між особистими прагненнями та почуттями героїв і обов'язком перед феодальною родиною, або фамільним обов'язком. Другий - конфлікт між почуттями героя та обов'язком перед державою, перед своїм королем, Третій—конфлікт фамільного обов'язку та обов'язку перед державою. Ці конфлікти розкриваються у певній послідовності: Спочатку через образи Родріго та Хімени (1); Потім через образ інфанти, яка притлумлює почуття до Родріго заради державних інтересів (2); Через образ короля Іспанії Фернандо (3). Сюжет і композиція. На основі розкриття системи конфліктів будується сюжет. Щоб підкреслити суперечність між почуттями і державним обов'язком у душі Родріго, Корнель вдається до сміливого художнього рішення. Він вводить монолог Родріго, який написаний не олександрійським віршем, а стансами. Характери. Характерам Корнеля не властива багатогранність, гостра конфліктність внутрішнього світу, суперечливість у поведінці, індивідуалізація. •Величність, •Благородство,  •Усвідомлення громадського обв'язку - по особливому забарвлюють і почуття кохання, яке відчувають герої.

1 .Сюжет запозичений із легенд середньовічної Іспанії, а не історії Древньої Греції чи Риму. 2.Не дотримано принцип „ чистоти жанру". Трагічний конфлікт знаходить щасливу розв'язку ( Трагікомедія) 3.Недотримання єдності часу (ЗО годин), єдності місця (...), єдності дії ( обр. інфанти) 4.Не дотримана єдність вірша (олександрійський вірш + станси) 5. Хімена в день смерті батька стає дружиною його вбивці, отже, героїня дивовижно аморальна, весь твір присвячено уславленню вади. Через 40 років класики визнали п'єсу „Сід" зразковим твором.