Дефо як представник просвітницького реалізму.

14. Дефо як представник просвітницького реалізму. жанрово-композиційні особливості роману «Пригоди Р.Крузо»

Просвітительство – ідеологія, що затвердилася в європ.країнах у 18 ст. Представники П. •вірили у «царство розуму», •ідеальний герой для них – це «природна людина», не зіпсована порядками і забобонами феодально-монархічного суспільства, а •через боротьбу ідей вони досягають принципу природності і розумності.

Засновником європ.реалістчного роману нового часу вважається Дефо. Він явився зачинателем таких різновидів жанру роману, як роман пригодницький, біографічний, роман-виховання, психологічний, історичний, роман-пригода та роман детектив. У своїй концепції людини Дефо виходить із просвітительського уявлення про її добру природу, яка підвержена дії навколишньої середи й життєвих обставин. Дефо хвилювало життя суспільства, а саме освіта жінок, доля сліпих, глухих та божевільних.   Людина активна і вольова, Дефо прожив життя, сповнене боротьби, злетів і падінь.

У 1719 році побачив світ його роман «Життя і незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо», що приніс авторові світову славу. Герої його творів — одинаки, індивіди, що були самотні­ми серед людей, неординарні жінки, але всі вони завжди перемагають усілякі життєві негаразди й утверджують себе у суспільстві. Таким, власне, був і сам письменник, який завдяки своєму розуму, енергії, таланту зумів піднятися до вер­шин слави. Твір Д. Дефо називають романом. Роман (фр. — романський) — складний за будовою прозовий (рідше віршований) епічний твір, у якому широко охоп­лені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів. Роман може бути історичним, побутовим, соціально-філософським, психологічним, пригодниць­ким тощо.

 «Робінзон Кру­зо» справив помітний вплив на розвиток світової літератури, започаткувавши новий жанр — «робінзонаду» або реалістичний роман-притча.  Читачі XVIII ст. вважали, що літературні твори повинні розповідати про щось незвичне і разом з тим повинні бути прав­дивими. Роман Дефо відповідав цим вимогам. У творі розпові­дається про незвичну подію: людина потрапила на безлюдний острів і прожила там 28 років. Прообразом Робінзона була реаль­на людина. Як відомо, це був шотландський матрос Олександр Селькірк, котрий провів на безлюдному острові Хуан Фернандес, що знаходиться в Тихому океані, чотири роки. Історія Селькірка стала широко відомою. Тому роман Дефо ніхто і не думав сприймати як вигадку. За традицією тих часів роман мав досить довгий заголовок, який одночасно слугував і його анотацією. Сумнівів стосовно достовірності подій бути не могло. Дефо виступив у ролі видавця записок моряка.

Роман Д. Дефо «Життя й незвичайні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо»   належить до шедеврів світової літератури. Але не тільки опис  романтичних пригод героя зробив цей твір непідвладним часу. Читачі різних країн бачили у Робінзоні Крузо втілення кращих рис людини — сили, відваги, розуму. Одночасно, жодного разу автор роману не підкреслював якусь винятковість героя.

На перших сторінках роману Робінзон постає як людина, котра живе за законами своєї епохи. XVII ст., а саме тоді відбуваються події роману, увійшло в історію людства як час великих відкриттів, коли старі уявлення про світ відходили в минуле, а дійсність поставала у чітких законах математики, фізики, механіки. Розширювалися обрії світу — географічні відкриття того часу майже не залишили «білих плям» на кар­ті планети. Змінювалися погляди і на людину. Філософи того часу дійшли висновку, що найважливішою природною цінністю людини є розум.