Романтизм у нім.л. ХІХст. Творча спадщина Гофмана. Ідейно-худ.аналіз одного з творів.
21. Романтизм у нім.л. ХІХст. Творча
спадщина Гофмана. Ідейно-худ.аналіз одного з творів.
Характер.ознакою нім.романтизму є те, що
він склався в Німеччині раніше ніж в інш.л-рах і розвивався спонтанно,не
відчуваючи в собі впливуліт-р ін.країн.
Навпаки нім.ром-м мав вплив на розвиток європейських літ-р. У Нім. ром-м
панував довше ніж в ін. літ-рах Європи і всі досягнення нім.л-ри
ХІХст.пов\язані не з реалізмом,а з романтизмом.Хар-ною особл.літ-ри нім. романтизму є,те,що відчувши на собі
вплив фр.революції,нім.романтики переусвідомили досвід фр.революції. Лозунги
фр.революціонерів нім.ром-ки сприймали не у політ.їх значенні,а у
загал.-людському та у філософ-му;
У своєму
розвитку нім.ром.л-ра пройшла декілька етапів:
-1795-1806рр.
– етап ,пов\язаний з діяльністю ром-ків”єнського
гуртка” – брати Шлегелі,Валенгродер,Тік. Представникицього етапу розробили теорію ром.мистецтва,величезне
значення надавали естетиці,і були досить далеко від сучасної їм проблем
дійсності. Їх більше цікавили проблеми глобального маштабу: людина, природа і
мис-тво
-1806-1825рр.
– розвиток пов\язаний з повною політ.ситуацією на той час у Нім. Це час
наполеонівської війни,коли більша частина Австрії була підпорядкована Наполеону
у Нім.загострився визвольний рух,який вплинувна розвиток літ-ри.Літератори звернули увагу на власну
нім.літ.традицію,на джерела нац.культури.Виникає “гейдельберський гурток
ром-ків”Провідні діячі:Брельтано,Фонарнім.
-1815-1830рр.
– період т.з.”швабської школи ром-ків”. Найважл.явищем став
гротескно-фантастичний ром-м Гофмана.
-1830-1848рр.
- період пізнього нім.ром-му.Хар-ний великою кіл-тю літ.угрупувань.Характерним
є відхід від середньдвічних захоплень і звернення до сучасності.Період
створення громадсько-політ.лірики і л-ри яка відбивала демократ.настрої митців
– Гейне.
ІІІ період
розвитку ром-му пов\язаний з дія-тю Гофмана.(1776-1822).Народ.в сім\ї
адвоката,в Кенінсберзі. Вихованням займав.дядько,який вважав,що хлопець має
займатися музикою. У 1792р.вступає до Кенінсберс.унів-ту на юрид.фак-т і після
закінчення поч. юридич.кар\єру у Грюгау,Берліні.1802р. за розповсюдження
карикатур на фр.офіцерів ,його було заслано у Плоцьк,і тільки завдяки
клопотанням друзів ,було переведенно до Варшави. Тут він читає лекції по теорії
музики,працює дерегентом,радником юстиції,а через деякий час залишається без
роботи. У 1808р.одержує
місце роботи і одночасно поч.власну худ.творчість., пише оперу,а також літ. твори.Г.відомий як літ.діяч, композитор,юрист,драматург,поет,критик,театр.декоратор. Гол.темайого твор-ті – це тема митця і мис-тва. Його
герої – музикат,художник,який силою своєї уяви,свого мистецтва ств.новий
світ,цей світ більш довершен.ніж реальний. Він вступає в конфлікт з реальністю.
Його герої – це люди з особл.складом душі,які здатні бачити те,що інші люди не
бачать. Твори Г.будуються за принципом контрасту,між романтич.мрією та
дійсністю. Письм.поєднує в творах елементи реального та фантастичного. Його
фантастика казкова,це чудеса перевтілення,надзвич.пригоди. Але за ними
простежуютьсяреалії суч-ї.Нім. Його
твори іронічні, гротескно-фантастичні, а герої діляться на дві категорії: “філістери” –
міщани,бюргери,комерсанти,які цілком задоволені своїм існуванням і дійсністю,їм
не властиві поривання у вищі світи.; “мрійники,ентузіасти” – Г.називає їх
справжні музиканти. Причому музикант не професія,а здатність бачити дивовижне,і
відчуває те, що інші люди не можуть відчути.Митець на думку Г.має
особл.властивості,він здатен протистояти реальності,але здійснення його мрії не
є можливим. Його позитивні герої самотні,але притамане фатальне роздвоєння –
вони прагнуть у фантаст.мрії,а з інш.боку змушені жити у “філістерському світі”.
„Золотий горщик“- склад.цей твір з окремих
частин,які мають назву “вігілія”,що означає нічний сторож,нічна охорона. Цим
Г.підкреслює,що ця казка створ.вночі, коли Дрезден бачився автору іншим ніж
вдень, і головне в цій повісті посідає проблема митця, художника, якого
Г.розглядає як людину, яка здатна бачити такі сторони предмета,які інші люди не
бачать. Тобто митець у Г.це л-на,яка здатна бачити івідчувати. Гол.герой
–студент Ансельн,який не є професійним художником,але за покликом він належить
до категрії митців,тільки йому відкрилась у казці казкова країна Атлантида.
Світ Атлантиди представлений міським архіваріусом Лінборстом ,який насправді є
князем Саламандром,якого вигнали з князівства Фасфора,яке розташоване в
Атлантиді. Злі сили зачарували його доньку,красуню Серпентину і перетворили її
на звичайну гадюку. Тільки Ансельн єдиний зміг побачити у звичайній гадюці,яка
гралась серед зелені казкову принцесу з блакитними очима. Ансельн хоче
одружитися з Серпантиною,але йому чинять перепони:то міщанка Вероніка,яка сама
хоче стати дружиною студента,то базарна торговка. Г.вдається знову до прийому
двоєсвіттяі показує світ філістерів з
їх суто міщанськими інтересами за допом.фантастичної іронії,він наголошує на бездуховносиі
цих людей. На жаль ром.ідеал на думку Г.не може бути втіленим у сучасності. І
тому єдине місце,де його можна здійснитиє країна Атлантида. Закінчується повість Ансельма на Серпантині, і внагороду за всі страждання
його нагороджують золотим горщиком.