23. Особливості творчого методу  Бальзака.  

Оноре де Бальзак (1799—1850) відіграв велику роль у розвитку літератури XIX століття, формуванні нової реалістичної естетики. Сміливість і масштабність задумів — ось що характеризує його творчість. Найви-датнішим його звершенням стала епопея «Людська комедія» — велетенський цикл прозових творів. Критич­не ставлення до сучасності примусило письменника наполегливо визчати дійсність, зрозуміти рушійні сили історичних змін, що відбувалися на його очах. На почат­ку 30-х років у Бальзака виникає задум створити цикл романів, в яких він хотів змалювати сучасну йому Фран­цію, дослідити суспільство, визначити рушійні сили його розвитку, основні типи і характери людей, яких це суспільство сформувало. Остаточно зміст і структуру цього твору Бальзак визначив на початку 40-х років, тоді ж виникла і назва «Людська комедія». У передмові до першого видання цього грандіозного твору письменник виклав і обґрунтував ідейний задум своєї епопеї. З «Передмови» видно, що на Бальзака мали впив наукові пошуки вче-них-природознавців, які намагалися серед різноманітності природного світу відшукували певну єдність. Бальзак порівнює життя суспільства з життям природи, тому ставить собі за мету описати його, визначити основні види, типи, на які суспільство поділяється, описа­ти їх і в такий спосіб наблизитися до розуміння суспільства. Вміння Бальзака розкривати органічний взаємозв'язок окремого і загального стає основою задуманого твору. Письмен­ник розумів, що поставив дуже складне завдання, бо взаємини між людьми багатограні і значно складніші, ніж між тваринами, тому виділяє три форми буття людини: «чоловіки», «жінки», «речі». Бальзак замислив 120 творів, але встиг завершити 96. «Людська комедія» створювалася протягом майже усього творчого життя письменника. «Людська комедії» складається з трьох частин : «Етюди про звичаї», «Філософські етюди», «Аналітичні етюди». Найбільша частина «Людської комедії» — «Етюди про звичаї», вони поділяються на «Сцени приватного життя», «Сцени провінційного життя», «Сцена паризького життя», «Сцени політичного життя», «Сцени воєнного життя», «Сцени сільського життя». Саме у цих етюдах письменник подає детальний опис всіх людських типів. Цей розділів мав свій власний план і поділення його на підрозділи невипадкове. По-перше, це дало змогу автору показати панораму суспільства. По-друге, у структурі розділу виявилося бальзаківський погляд на розвиток суспільства і людини. На думку Бальзака, суспільства і кожна окрема людини прохо­дять схожі стадії у своєму розвитку: від народження до старості. «Сцени приватного життя» символізують таку добу у житті людини, коли їй властиві ілюзії і ідеали. Пору зрілості, з її напруженими пристрастями і егоїстичними вадами символізують інші підрозділи. А «Сцени сільського життя» відповідають тому періоду життя, коли людини підводить підсумки, осмис­лює пережите. « Енциклопедичність, цільність, органічний внутрішній зв'язок всіх творів відзначають «Людську комедію». Кожна книга автора — це лише глава грандіозного роману про суспільство. Щоб надати єдність всій споруді «Людської комедії», Бальзак використовує різні прийоми, але найважливіший — «перехідні персонажі»: Одні й ті самі герої виступають у різних романах і повістях то як головні, то якдругорядні. Так створюється неперервність дії. Сюжети окремих романів, повістей, що складають «Людську комедію», відступають на задній план, а на передній виходять саме життя, його рух, хаотичний, але закономірний. Частини «Людської комедії» у більшості випадків писались окремо, пізніше Бальзак вирішив об'єднати їх у грандіозну епопею. Деякі твори, згідно плану «Людської комедії», він переробив, деякі залишив без змін. В епопеї є ключові твори, що визначають позицію автора щодо проблем сучасності. Це повість «Гобсек»(в перекладі-живоглот), в якій Бальзак розкриває «владу золота» як руйнівної сили, що спотворює людські душі, стає таємною силою, яка править людьми. Свою філософію про владу золота Гобсек не придумав сам, а взяв із життя. Він збагнув основи сучасного суспільства, стверджуючи, що скрізь іде боротьба між бідними та багатими. Майже 20 років мандрував Гобсек світом, і скрізь він спостерігав боротьбу за виживання, тому йому притаманний інстинкт самозбереження. Він зневірився  у моральних цінностях, за гроші купують усе. Тому впевнений-що єдине благо на землі-золото. Золото дає все, а найголовніше – владу над людьми. І Г обсек насолоджується цією владою,він не знає жалю. Історія графині де Ресто: вона кохає молодого Максима де Трай,він її коханець. Але утримує його грошима чоловіка та дітей,беручи під проценти у Гобсека. Гобсек радить графу фіктивно передати все своє майно надійній людині,таким чином врятувати хочаб дітей від роззорення. Граф довірив все Гобсеку, і несподіванно захворів, помер. Графиня спалює цей документ,і все майно переходить до Гобсека. Гобсек помер у самоті, передавши своє майно далекій родичкі повії- Вогник, влада золота зруйнувала його життя.. перед смертю він став хворобливо скупим, коли відкрили його комору, побачили велечезні запаси гнилої риби, кави тощо. Багаторічна активність у збагаченні виявилася безплідною, він не залишив по собі навіть доброї згадки. В цьому романі Бальзак показує, що «влада золота» руйнує споконвічні зв'язки, природні зв'язки. Проблема влади золота, істиних життєвих цінностей та людських пристрастей  яскраво розкривається в образі головного героя. Автор змалював зубоження душі. Бальзак доводить-без вічних цінностей –кохання, дружби, родинних привязаностей, милосердя, співчуття-людина перестає бути людиною.

 «Людська комедія» — цілісний твір, над яким Бальзак працював протягом усього творчого життя; 96 романів і повістей відбивають найгостріші проблеми сучасності, створюють величний епос життя французів кінця XVIII — початку XIX століття. Структура «Людської комедії», персонажі, що переходять з одного твору в інший, ключові повісті і романи розкривають авторський задум: зобразити не сюжет, а саме життя.

Особливості розробки проблеми «влади золота» в повісті Оноре де Бальзака «Гобсек».

Французький письменник-реаліст 0. Бальзак (1799—1850) у грандіозній епопеї «Людська комедія» створив цілісний художній світ, в якому втілились у певні образи найгостріші проблеми, моральні і філософські протиріччя. У лютому 1830 року письменник друкує невеликий фрагмент із майбутньої повісті під назвою «Лихвар», в якому подає образ людини, захопленої однією пристрастю — пристрастю до грошей. Свій ос­таточний вигляд і назву повість отримала у 1835 році, тоді ж Бальзак зв'язав її з романом «Батько Горіо», що дало повісті можливість не тільки органічно увійти в «Людську комедію», а й стати в ній одним із ключових творів, А образ Гобсека набув майже символічного і філософського звучання. Зміна назви (а в перекладі з французької Гобсек означає «живоглот»), вплив подій, пов'язаних із Гобсеком, на долю героїв навіть в інших творах допомагає зрозуміти, що Гобсек, у розумінні Бальзака, не просто скупий лихвар, він уособлює владу золота, грошей, що правлять світом, від яких залежать щастя і нещастя людей.

Свою філософію про владу золота Гобсек сам не придумав, він вивів її з життя. Він збагнув основи сучасного йому суспільства, стверджуючи, що скрізь іде боротьба між бідняками і багатіями. Майже двадцять років Гобсек мандрував світом, був в Америці, Індії, Африці. І скрізь він спостерігав боротьбу за виживання, тому з усіх людських почуттів єдине, притаманне Гобсеку,— інстинкт самозбереження. Він зневірився у моральних цінностях, тому що бачив, як купують людину, кохання, дружину, як гроші впливають на дружбу. Він упевнений, що єдине надійне благо на землі — благо володіти золотом. Золото дає все, а найголовніше — таємну владу над людьми. Горді красуні з вишуканого товариства, аристократи і політики — всі готові стати на коліна перед Гобсеком, коли їм потрібні гроші. І Гобсек насолоджується цією владою. Він не знає жалю.

Історія графині де Ресто перекопує, що Гобсек мав підстави зневажливо ставитися до людей. Захоплена пристрастю до молодого красеня Максима де Трай, графиня розорила свого чоловіка і своїх дітей. Свого коханця вона могла утримати тільки за допомогою грошей.

а гроші під йеликі проценти брала у Гобсека. Гобсек радить графу фіктивно передати все своє майно надійній людині і таким чином врятувати хоча б дітей від розорення. Граф довірив все Гобсеку, але не всгиг віддати розписку про фіктивність угоди адвокату, бо несподівано захворів. Графиня, не розуміючи суті справи, після смерті графа спалює цей важливий документ. Таким чином все майно переходить до Гобсека. Ні стряпчий Дервіль, ні графиня не можуть примусити лихваря повернути майно хоча б сину графа де Ресто. Гобсек невбла­ганний, у відповідь він говорить, що нещастя — кращий у світі вчитель, нехай молодий граф визначить ціну людям і грошам, тоді можна буде повернути йому батьків спадок.

Бальзак не тільки показує механізм влади золота, але й розкриває її руйнівну силу. Сам Гобсек, що зневажав інші людські цінності,— яскравий приклад дії цієї руйнівної сили. Його самотня смерть, його заповіт, за яким усе його багатство перейшло до да­лекої родички, повії на ім'я Вогник,— усе це доводить, що «влада золота» зруйнувала і життя самого Гобсека, що його розум, сила характеру, його знання людей і законів, які керують ними, не знайшли відповідного застосування. Перед смертю Гобсек зробився хворобливо скупим, він уже не міг визначити справжньої цінності усього, що потрапляло до нього, боявся продешевити. Коли після його смерті відкрили його комору, побачили величезні запаси гнилої риби, кави тощо. Багаторічна активність у збагаченні виявилася безплідною. Він не залишив по собі навіть доброї згадки.

Проблема «влади золота», істинних життєвих цінностей та людських пристрастей у повісті «Гобсек» яскраво розкривається в образі головного героя. Автор змалював картину зубожіння душі, яка на довгому життєвому шляху керувалася тільки «інстинктом самозбереження», а всі людські почуття її витіснилися пристрастю до золо­та. Бальзак доводить, що без «вічних життєвих цінностей» — кохання, дружби, родинних прив'язаностей, милосердя, співчуття — людина перестає бути людиною.