курсова робота
з педагогіки
на
тему:
Етапи
формування авторитету вчителя
2009 рік написання
План
ст.
Вступ 2
1.Розділ. Авторитет педагога — творіння його розуму й душі 6
1.1 Особистість та професійна компетентність вчителя 6
1.2 Суть, специфічні особливості і функції педагогічного авторитету 12
1.3 Особовий і професійний компоненти педагогічного авторитету 20
1.4 Поетапне формування дійсного авторитету вчителя 37
2.Розділ. Дослідження різних компонентів (особового і професійного) авторитету вчителя для різних вікових груп навчально-виховного процесу 47
2.1 Завдання, зміст і організація дослідження 47
2.2 Аналіз результатів дослідження 48
Висновок 51
Список використаних джерел 54
Додатки 56
Вступ
Відомо, що в навчально-виховному процесі структура відносин між учителем і учнями дуже складна. Справа в тому, що в кожний момент цього процесу особистість учителя виступає перед учнями різними своїми аспектами, а система «учитель — учень» являє собою цілу сукупність суспільних відносин. Так, учитель стоїть на службі у своєї держави, є провідником її ідей, її політики і програми виховання.
Учитель — носій наукових знань тієї чи іншої галузі науки і в навчальному процесі виступає як просвітитель.
Учитель є також і людиною, яка своєю працею заробляє собі на життя. Тут він виступає як трудівник, а учні є лише предметом його праці.
Разом з тим у навчальному процесі вчитель виступає також і як моральна особистість — носій совісті і честі, добра і справедливості, обов'язку і принципів моралі.
Отже, між учителем і учнем виникає складна система суспільних відносин: політичних, адміністративних, службових, моральних, світоглядних тощо. І без таких відносин навчально-виховний процес був би неможливий.
Природно, що кожен аспект цих відносин має свою специфіку, яка визначається завданнями навчально-виховного процесу.
Відомо, що в своїй трудовій діяльності вчитель зв'язаний не лише з учнями. Велику роль у навчально-виховному процесі відіграє також ставлення вчителя до своїх колег, до батьків учнів, до адміністрації школи. Проте за важливістю все це відходить на другий план порівняно з відносинами «учитель — учень» — останні відіграють визначальну роль у всій системі стосунків між учасниками навчально-виховного процесу. Якщо педагогічна практика відходить від цього принципу, висуваючи наперед інші відносини, то неминучі не тільки моральні, а й педагогічні втрати.
Відносини між учителем і учнем — двосторонні: учитель і учень впливають один на одного, взаємодіють між собою, тобто кожний із них є і суб'єктом, і об'єктом моральних відносин. Проте сторони у цьому процесі взаємовпливу — не рівноцінні: основною, активною і провідною стороною є вчитель. Його моральні погляди і переконання, почуття і звички, дії і вчинки мають вирішальний вплив як на формування моральності учня, так і на відносини, що складаються між учителем і учнями, оскільки учитель, внаслідок свого професійного обов'язку, формує ці відносини свідомо.
Ставлення вчителя до учня — це вияв багатьох аспектів моральності, в тому числі і ставлення до учнів як до представників різних націй, і уваги до кожного учня як до людини, і ставлення вчителя до праці, тобто вияв ним свого службового, людського, патріотичного, національного і інтернаціонального обов'язку. Виховуючи учнів, вчитель відповідно виявляє своє ставлення до їхніх вчинків і якостей, слів і почуттів. Отже, вже в самому ставленні до учнів, як у фокусі, відбивається моральне обличчя самого вчителя. Моральні риси вчителя і моральні відносини, що складаються між ним і учнями, пронизують весь навчально-виховний процес, виявляються в будь-якому виді діяльності самого вчителя: готується він до уроку чи опитує учнів, пояснює їм новий матеріал чи перевіряє виконання домашніх завдань, робить зауваження учневі за його аморальний вчинок чи співчуває тому, хто зазнав невдачі.
Досвід переконує, що вплив вчителя на учня, успішна його педагогічна діяльність залежить від авторитету вчителя.
Авторитет сам приходить чи за нього треба боротись? Якщо треба боротися, то кому? Авторитет не дається, звичайно, разом з дипломом про закінчення інституту. І учнів мало турбує, що закінчив їхній учитель. Для них важливо, що він знає, як викладає, яка дисципліна на його уроках.
Авторитет педагога – це, перш за все, засіб виховної дії на учня. Авторитетній особі забезпечений успіх. Авторитет вчителя – це складний феномен, який якісно характеризує систему відносин до педагога. Відносини учнів до авторитетного педагога позитивно емоційно забарвлені і насичені. І чим вище цей авторитет, чим важливіші для вихованців науки, основи яких викладає вчитель, тим справедливішими здаються його вимоги, зауваження, тим вагомішим стає кожне його слово.
Проблемою авторитету вчителя-вихователя займалися І.П.Андріаді, М.Ю.Кондратєв, А.С.Макаренко, Д.Ф.Самуйленков, М.І.Станкін, В.О.Сухомлинський та інші.
«Абсолютно зрозуміло, що вихователь, який не має авторитету, не може бути вихователем», — говорив великий педагог А.С.Макаренко [15].
Вчені Макаренко А.С., Станкін М.І. розмежували в своїх працях дійсний і помилковий авторитет, виділили види помилкового авторитету.
Андріаді І.П., Кондратєв М.Ю., Самуйленков Д.Ф. займалися вивченням компонентів авторитету і шляху його формування.
Про значення авторитету вчителя-вихователя говорили дуже багато педагогів і психологів (Амонашвілі Ш.А., Кондратєв М.Ю., Ліхачев Б.І., Макаренко А.С., Ольшанський В.Б., Сухомлинський В.О. та ін.).
У зв'язку з цим актуалізується проблема авторитету вчителя-вихователя. Виходячи з цього, обрана мною тема курсової роботи: «Етапи формування авторитету вчителя».
Мета дослідження: визначення шляхів становлення авторитету вчителя, складових змісту педагогічного авторитету.
Об'єкт дослідження: авторитет учителя.
Предмет дослідження: компоненти авторитету вчителя.
В своїй роботі я спробую показати, що авторитет вчителя стає могутньою силою виховання лише тоді, коли він твориться гармонійною єдністю – єдністю вчинків, поведінки й слова педагога, що авторитет учителя має в своїй основі його діяльність, яка стає прикладом для вихованців, розкрити шляхи становлення дійсного авторитету та його складові.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
вивчити психолого-педагогічну літературу по даній темі;
визначити складові учительського авторитету;
вивчити шляхи становлення авторитету вчителя-вихователя;
вивчити позитивний досвід завоювання вчительського авторитету серед учнів;
виявити педагогічні умови становлення дійсного авторитету вчителя-вихователя.
Мета і завдання дослідження зумовили зміст і структуру курсової роботи. Вона складається з вступу, двох розділів, висновку, списку літератури, додатків.
Висновок
У ході даної роботи було з'ясовано, що авторитет вчителя-вихователя– це один із важливих засобів виховної діяльності. Авторитет вчителя – особлива професійна позиція, що визначає вплив на учнів, дає право ухвалювати рішення, висловлювати оцінку, давати поради.
Авторитетний вчитель володіє почуттям впевненості в собі, вважає себе здібним справлятися з життєвими труднощами, не здатний сприймати себе як невдаху, відчуває, що потрібен іншим людям, що вони його сприймають, а його здібності, цінності і судження значимі в очах оточуючих. Іншими словами, він володіє високою самооцінкою. Справжній авторитет вчителя-вихователя спирається не на посадові і вікові привілеї, а на високі особові і професійні якості: демократичний стиль співпраці з вихованцями, здібність до відкритого спілкування, прагнення до постійного вдосконалення, ерудованість, компетентність, справедливість і доброту, загальну культуру і тому подібне. Дійсний авторитет – це таке відношення учнів до вчителя, яке спонукає їх бути весь час молодшими товаришами вчителеві.
Метою курсової роботи було визначення етапів формування авторитету вчителя, складових змісту педагогічного авторитету і визначення значення авторитету вчителя. Вивчаючи складові авторитету та шляхи його формування, я дійшов висновку, що формування авторитетних відносин тривалі і складні. Це тривалий процес, який має свою логіку.
Перший етап – це вибір професії «вчитель».
Другим етапом є оволодіння педагогічною майстерністю.
Третій етап повинен бути прямим попередником педагогічної практики, що завершується, цілі якої специфічні: не заново починати оволодівати педагогічними знаннями і уміннями, а шліфувати останні безпосередньою практичною педагогічною діяльністю, що значно полегшує період професійної адаптації.
Педагогічна практика є четвертим, завершальним етапом професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя, формування його авторитету.
Ці етапи є підготовчими до професійної діяльності. Набуття ж дійсного авторитету у ході навчально-виховної роботи має свої особливості і шляхи становлення. Тут необхідно виділити такі етапи формування авторитету вчителя: спочатку вчитель виступає, як джерело необхідної інформації; потім референтною особою, до думки якого школярі прислухаються і враховують її при вирішенні особистих і групових проблем; і лише на третьому етапі він стає авторитетним. Ця стадія характеризується якісно вищим, ніж на двох попередніх етапах, рівнем значущості педагога для школяра.
Щодо компонентів дійсного авторитету вчителя можна підкреслити основні з них: особовий (любов до дітей, любов до професії, терпіння, доброта, справедливість та ін.) і професійний (педагогічні знання, педагогічний такт, педагогічна майстерність та ін.).
В ході дослідження, яке я проводив серед учнів загальноосвітної школи № 19, І-ІІІ ст. м. Кіровоград, було виявлено, що учні середнього і старшого шкільного віку оцінюють своїх вчителів із точки зору особливостей їх характеру (вимогливість, прямота, чуйність, правдивість по відношенню до учнів та ін.), знання свого предмету, педагогічної майстерності. Авторитет має вчитель, який озброює учнів глибокими і міцними знаннями.
Також в ході дослідження було виявлено, що компоненти педагогічного авторитету мають неоднакове значення для різних суб'єктів навчально-виховного процесу залежно від віку і педагогічного досвіду. Підлітки більш значущим вважають професійний компонент авторитету, але важливим залишається для них особовий компонент. Для старшокласників важливіші знання, які їм дає вчитель для подальшого навчання в інших навчальних закладах. .
Отже, для авторитетного педагога обов'язкові обидва компоненти педагогічного авторитету. Але просто механічного їх складання недостатньо. Вони повинні бути освітлені індивідуальною творчістю вчителя.
Загальний обсяг роботи - 59 сторінок.
Для отримання повного тексту курсової роботи звертайтеся на емейл: writetranslate@ukr.net. Вартість роботи $10
Також Ви можете замовити роботу, заповнивши форму:
