Педагогічний досвід - це скарб, який не можна переоцінити і який набувався роками відданими улюбленій справі. Педагогічний долсвід - це виявлення протиріч між складеними формами та методами роботи з однієї сторони та збільшення її єфективності з іншої. Але досвід має вимірюватися у першу чергу не роками, проведеними на педагогічній ниві, а результатами, які показують вихованці педагога, рівнем їхнього виховання та розуміння ролі власної особистості в соціумі, розуміння впливу і значущості суспільства в цілому та окремих його представників в загальному. Педагогічний досвід може набуватися на практиці і тільки на практиці, в школі, при взаємодії із учнями.
Свій перший крок на педагогічній ниві я зробила рано, ще у віці 17 років переступила поріг загальноосвітньої школи і зрозуміла, що це моє покликання. Саме тут, біля школьної дошки і зростали, виховувалися, розвивалися мої підопічні, а разом з ними росла і я. Кожна дитина, кожен клас- це загадка, яку просто необхідно розгадати, аби повноцінно працювати і взаємодіяти з дітьми. До кожного потрібно підбирати індивідуальний ключик. Жодна книга, жоден підручник з педагогіки не підскаже як правильно вчинити в даному конкретному випадку, адже їх автор не був присутній в цій чи іншій ситуації. В такому разі я покладаюсь на свій педагогічний досвід, на мої знання про даного учня, на попередні спостереження за його поведінкою, на власні відмітки щодо його характеру та реакції на зовнішні подразники. Педагогічний досвід стає кращим товаришем і порадником при роботі із дітьми.
Педагогічний досвід стає у пригоді не тільки у виховній частині роботи. Дуже важливу роль він відіграє і при методиці викладання предмета чи поясненні однієї конкретноїх теми. Після кожної поясненої теми, після кожного детального роз"яснення матеріалу мій педагогічний досвід удосконалювався і збільшувався. Я розуміла який підхід до даного учня буде найбільш ефективним, за допомогою яких прикладів забезпечити саме цьому конкретному учневі мотиваційний момент і подати матеріал у доступному вигляді. Власний досвід підказував наскільки сконцентрованиа дитина і наскільки вона уважно слухає моє пояснення і той же момент я уже знала як привернути увагу цього учня.
Позакласні заходи та відкриті уроки. Це ще дадаткові чинники, які урізноманітнювали і збільшували мій досвід. Конструктивна критики, приклад інших, позитивні відгуки про урок лише удосконалювали мою педагогічну майстерність та відкарбовували мій педагогічний такт. Спираючись на досвід попередніх років я знаю як зацікавити дітей не скаржитись, що їм забагато додаткового завдання, а навпаки просити ще більше, і тренуватися ще краще аби вдало виступити на позакласному заході. На відкритому уроці мені подобалось, що кожен може відкрити висловити свою думку і обгрунтувати її. Я з задоволенням запрошувала до себе усіх бажаючих і після уоку помічала, що він нічим не відрізнявся від такого, коли крім мене та учнів у кабінеті не було нікого.
Найважливішою і найкращою похвалою для мене були результати моїх учнів, їхні високі бали уже в середніх класах, мала, а то й і взагалі відсутня кількість відстаючих учнів, вдалі виступи моїх підопічних на всешкільних та районних олімпіадах чи змаганнях. Педагогічного досвіду не повинно бракувати, але його ніколи не може бути достатньо. Справжній професірналізм - це жага постійного удосконалення.
